Чергове засідання краєзнавчого гуртка «Стеж ками рідного краю», яке відбулося в районному історико-краєзнавчому музеї, було присвячене пер шому автору історичних нарисів про Шполянський край, голові районної ради краєзнавців, вчителю історії і правознавства загальноосвітньої школи І— III ступенів №1 міста Шполи Віктору Васильовичу Шевчуку
Віктор Васильович народився в грудні 1956 року в селі Заліжиця Корецького району Рівненської області в сім'ї вчителів.
Батько, Василь Максимович Шевчук, працював директором Коловертівської восьмирічної школи в Корецькому районі; мати, Таїсія Михайлівна, пра цювала вчителем початкових класів в цій же школі.
Любов до історії мабуть пішла від батька, бо він за професією був вчителем історії, часто розповідав своїм синам цікаві історії про рідний край, прожиття людей в ті далекі часи, розповідав легенди і пере кази, якими багатий Волинський край.
Віктору Васильовичу подобались такі цікаві роз повіді батька і вже після закінчення середньої школи знав, що буде вчителем і обов'язково істориком.
Після закінчення у 1977 році Волинського дер жавного університету (в місті Луцьк) приїхав за направленням працювати вчителем історії в село Соболівка Шполянського району.
З повагою згадує Віктора Васильовича директор цієї сільської школи Павло Каленикович Гончаренко, який був духовним наставником молодого вчителя.
Рік працював в середній школі в м. Христинівка Черкаської області.
Але дрля все-таки знову повертає на Шполян-щину, де з 1979 року працює вчителем історії та географії Топилянської середньої школи.
З серпня 1985 року працює вчителем історії і пра вознавства в Шполянській загальноосвітній І—III ступенів школі №1.
Віктор Васильович досконало володіє теоретич ним матеріалом з цих предметів, має глибокі знання з сучасної методики викладання історії та право знавства, які вміло використовує під час прове дення уроків.
Віктор Васильович використовує різноманітні методи і прийоми, в тому числі роботу з першо джерелами, написання творів — есе, рефератів, складання таблиць, графіків, діаграм на основі роботи з матеріалами сучасної преси, проведення ділових та рольових ігр, дискусій.
Після проголошення незалежності України в 1991 році відбулися зміни в шкільній програмі з історії— вводяться розділи про свій край. Літератури, по якій можна було б вивчати історію рідного краю, немає.
В той же час відновлює свою роботу обласна краєзнавча спілка — Віктору Васильовичу запропо новано увійти в число фундаторів. Згодом обласну Всеукраїнську краєзнавчу спілку очолив В.М.Мель-ниченко, кандидат історичних наук, професор ка федри історії Черкаського національного універ ситету імені Богдана Хмельницького.
Оскільки Віктор Васильович ввійшов до обласної спілки краєзнавців, в нього з'явилося право доступу до обласного архіву для пошуку матеріалів про минуле Шполянського краю.
1993—1995 роки були присвячені пошукам першоджерел про наш рідний край.
В1999 році тодішній голова районної державної адміністрації Володимир Юхимович Шварцман запропонував Віктору Васильовичу написати нарис по історії Шполянського краю.
В 2003 році з'явилась на світ перша книга «Іс торія Шполянського краю» — вперше була надана читачам можливість пізнання історії рідного краю з глибокої давнини до сьогодення. Книга стала у нагоді учням, студентам, вчителям і всім, хто ціка виться історією рідного краю.
Матеріалів зібралось багато — в 2009 році вихо дить новий історико-документальний нарис В.В. Шевчука «Шполянщина козацька».
В цьому історико-документальному нарисі роз крито особливості політичного, соціально-еко номічного і духовного розвитку краю в XV—XVIII столітті на території сучасного Шполянського району.
Вивчення цього героїчного періоду дуже важливе для розуміння витоків буття нашого народу. Любов до рідного краю, до малої Батьківщини є частиною більш широкого почуття любові до України як дер жави.
«Ми діти мальовничої землі, Для нас вона найкраща і єдина. І знають всі дорослі і малі, Що зветься край Шполянський —- Україна». Активну участь в обговоренні книги взяли учні 8-х класів загальноосвітньої І—III ступенів школи №1 Віктор Поліщук, Вікторія Приходько, Юлія При-ходько, Ярослав Швець,Віталій Ковтюх, Світлана Васильченко, Владислав Гранюк.
Катерина ВАРЛАМОВА, заступник голови ради краєзнавців, завідуюча юнацьким відділом Шполянської центральної районної бібліотеки.
Минулого
вівторка в переповненій читальній залі районної бібліотеки відбувся творчий
вечір самобутньої художниці Таїси Галати. Таїса Ґригорівна народилася 2 вересня
1959 року в козацькому селі Лебедин.
Дівчинка
ввібрала в себе позитивну генетику рідних, росла допитливою,^ відповідальною та
мрійливою.
Після
закінчення середньої школи свідомо вирішила втілити дитячу мрію в життя. Стала
студенткою Богуславського педагогічного училища. І в 1979 році вже
дипломованим спеціалістом розпочала трудову кар'єру в дитячому садку рідного
Лебедина.
Саме під час спілкування з цими янголятами до Таїси
Григо-
рівни приходить особливе натхнення — вона знайомиться з
репродукціями робіт всесвітньо знаного художника і філософа
Миколи Реріха. Під впливом вражень від його творчості в Таїси
Григорівни забриніли струни душі, що співзвучні словам україн-
ської поетеси Ліни Костенко: «Буває мить якогось потрясіння:
побачиш світ, як вперше у житті...».__
В 33-річному віці, віці Христа, у Таїси Григорівни
проявився дар — почала малювати пучками пальців, використовуючи звичайну
акварель, довершення здійснювалось пензлем. Брала папір, посередині ставила
крапку і починала розвертати малюнок. Кольбри підбиралися чисто інтуїтивно.
Творячи, навіть не знала, що з того вийде.
Роботи
Таїси Галати зачаровують своєю феєричністю, світлою таємничістю, незбагненною
тендітністю, глибиною змісту, оригінальністю,» гармонійністю, відкритістю.
Любов і
добро — ці найсвітліші істини так і ллються з картин Таїси Григорівни,
наповнюючи все навкруги теплом, радістю та небаченим магнетизмом. її полотна,
здається, сповнені музики, оптимістичної, життєствердної.
Таїса
Галата — самодіяльна художниця, але її роботи вже побували на багатьох виставках.
В 2008 році стала переможцем районного конкурсу «Людина року-2007». Отримала
сертифікат Академії педагогічних наук України, Київського міського педагогічного
університету імені Бориса Грінченка, Всеукраїнського центру гуманної педагогіки
за участь у Третіх всеукраїнських педагогічних читаннях 2008 року. На цьому
заході Таїса Григорівна провела свій майстер-клас, де отримала високу оцінку
своєї творчості. Має подяку Черкаського обласного краєзнавчого музею за
організацію виставки «Симфонія життя».
В роботах
Таїси Григорівни дуже багато квітів, особливо лотосів. Лотос — це особлива
квітка. В Індії, в країнах буддизму її вважають священною, її не можна не
боготворити.
Таїса
Галата — майстриня живопису «квітами і листям». Мистецтво флористики, а точніше
ошибани ('оши' з японської — засушена, 'бана' — квітка)
ввійшло в життя зовсім випадково, зі звичайної дитячої допитливості внуків.
Таїсі
Григорівні дуже подобається творчість художників-кос-містів, які доносять до
глядача ідеї про сповнений духовності Космос, про його безмежність, про світи інших вимірів
та станів матерії.
Берегинею затишної старості стала Таїса Галата в
рідному селі, коли перейшла працювати в будинок престарілих, після закриття
дошкільного закладу. Вже 10 років гідно несе на своїх плечах ношу
відповідальності за долю підопічних людей та трудового колективу.
2003 рік —
особлива дата в житті лебединської громади. Це рік створення
культурно-просвітницького центру «Світ краси», одним із організаторів якого
була Таїса Григорівна. За роки його існування проведено велику кількість
культурно-просвітницьких заходів, зустрічей, вечорів.
На
зустрічі з художницею лунали вірші місцевих поетів Ольги Темненко, Іллі та
Валентини Коливаїв. Були, присутні гості з культурно-просвітницького центру
«Світанкова зоря» (м.Сміла), з Лебедина, колеги з територіального центру
обслуговування людей похилого віку та будинку престарілих, читачі бібліотеки
та багато інших шанувальників творчості майстрині. Дзвеніли від захоплення
творчістю знаменитої землячки дитячі голоси учнів Шполянського НВК
«Загальноосвітня І—III ступенів школа №2-ліцей», які подарували Таїсі
Григорівні її улюблену квітку — лотос, зроблений власноруч на занятті гуртка з
орігамі, що веде вчитель Алла Джавага.
Заступник
голови районної держадміністрації Віктор Чайка від імені влади та від себе
особисто висловив захоплення роботами художниці і побажар їй творчих злетів, і
радувати себе і своїх шанувальників все новими і новими творіннями.
В
неперевершеному виконанні вокального ансамблю «Гармонія» школи мистецтв звучали
пісні на слова і музику Іллі Коливая та акапельно «Садок вишневий коло хати»
Тараса Шевченка. Музичні дарунки від цього талановитого колективу у складі
В.Каландирець, Т.Немної, Т.Оніщенко та А.Колесникової надзвичайно зворушили
глядачів.
Пісенним
сюрпризом стала прем'єра пісні «Відчуття краси» на слова Іллі Коливая та музику
заслуженого працівника культури України Дмитра Вовка у його ж виконанні.
Творчість
Таїси Григорівни справила надзвичайне емоційне враження на глядачів. Тож вже
наступного дня відбулася перша екскурсія учнів міської школи №2-ліцею (класний
керівник С.О.чорна), а вчора для дев'ятикласників цього ж навчального закладу
був проведений майстер-клас самою майстринею.
Виставка
робіт самодіяльної художниці діятиме впродовж трьох місяців в читальній залі
районної бібліотеки щоденно, крім неділі, з 9-ої до 17-ої год., в суботу — з
9-ої до 14-ої год.
Запрошую
всіх ознайомитися з творчістю самобутньої художниці Таїси Галати.
Валентина ІВАНКІНА, завідуюча відділом обслуговування
центральної районної бібліотеки.
На прохання читачів газета публікує основні
статистичні дані, що характеризують демографічну ситуацію в районі за 2010 рік
(станом на 1.01.2011р.) та дані про кількість жителів у населених пунктах району
(на 1.11.2010р), надані відповідно відділом статистики у Шполянському районі та
відділом реформування управління агропромислового розвитку
райдержадміністрації. Як бачимо, населення в районі з кожним роком все меншає. Станом на 1 січня 2011 року у Шполі проживало 18156
жителів.
Станом на
1 січня 2011р. в Шполянському районі, за розрахунковими даними, проживало 46,2
тис. жителів. Упродовж 2010р. чисельність населення скоротилась на 0,5 тис.
осіб (на 1,1%). Зменшення населення відбулось в основному за рахунок природного
скорочення, яке склало 0,4 тис. осіб, а за рахунок міграційних процесів
населення зменшилось майже на 0,1 тис. осіб.
Природний рух населення району характеризується
такими даними:__________________________________________
і
..-у
Всього, осібі
2010р. у %
На 1000 осіб
|2010р.'
2009р.І
до 2009р.
2010р.
2009р.
Кількість народжених
462
435
106,2
9,9
9,3
Кількість померлих
906
947
95,7
19,5
20,1
Природне скорочений населення:
444
512
86,7
9,6
10,8
Кількість шлюбів
218
242
90, і
4,7
5,1
Кількість
розлучень________
111
164
67,7
2,4
3.5
За даними районного відділу реєстрації актів
громадського стану, у
січні на
Шполянщині народилося 25 малюків. Померлих ,77 жителів району. Зареєстровано 20 шлюбів і 9 розлучень.
Минулої неділі на центральній площі тіста біля новорічної ялинки було людно — тут відбулося фольклорне свято „Добрий вечір, щедрий вечір!', організоване відділом культури і туризту райдержадтіністра-ції та торгівельною таркою ^Жайвір'.
Попри негаразди погоди, а йшов мокрий сніг з дощем, з кожним виступом артистів глядачів не меншало, а навпаки — додавалося. Перед присутніми виступали і дорослі, і малі. Відкрив свято аматорський колектив „Берегиня' міського будинку культури. Далі колядували колективи і солісти з Матусова, Лебедина, Нечаєвого, Сигнаїв-ки, Буртів, Водяного, Мар'янівки, Іскреного, Капустиного, Лип'янки, Кримок, Надточаївки, Товмача та міського будинку школяра. Юні колядники з Матусів-ського будинку куль-
тури (на знімку) не лише колядували, а й до запального українського танцю запрошували, а троїсті музики з Лебедина вигравали різдвяні мелодії з таким запалом, що глядачі почали пританцьовувати. Виступ ансамблю Сигнаївського будинку культури „Віночок' теж сподобався глядачам — юні співачки виспівували дзвінкоголосо, а нові сценічні костюми, які отримали напередодні свят, додавали наснаги виступити якнайкраще. Всі учасники святкового фестивалю отримали смачні и корисні нагороди від генерального спонсора — торгівель-ної марки „Жайвір', а аромати смачної української каші ще з початку свята вабили зігрітися цього незатишного за по-годними умовами дня.Міжколядками
та щедрівками відбувалися веселі конкурси і розваги, а Дід Мороз, який теж побував на святі, щедро частував юних гостей смаколиками від головного спонсора.
Днями колектив міського будинку культури „Берегиня' повернувся зі столиці. Учасники співочого гурту взяли участь у зйомках новорічного випуску популярної на Першому національному каналі передачі „Фольк-Мизіс'. Зі слів керівника ансамблю Лідії Поліщук, після участі „Берегині' в одному з випусків передачі з українською народною піснею „Ой, чиї ж то воли?' шполяни отримали перше місце і диплом за підписом Єгора Бенкендорфа — генерального продюсера Першого національного каналу та Володимира Коваленка — керівника проекту „Фольк-Мизіс'.
— Ми взяли участь у зйомках новорічного випуску передачі, — розповіла Лідія Поліщук, — разом з колективами з усієї України. П'ять годин тривали зйомки у студії, але втоми ми не відчували — атмосфера була святковою, в повітрі неначе вже витав новорічний настрій. Виконали пісню, яка принесла нам перемогу в одній з минулих передач. Переспів пісні зробив дует „Анна-Марія'. Вони виконали „Ой, чиї ж то воли?' на естрадний лад.
Учасники ансамблю „Берегиня' дякують відділу культури і туризму райдержадміністрації, міській раді за співпрацю, без якої поїздка до Києва була б неможливою, і запрошують всіх шполян переглянути новорічний „Фольк-Мизіс' в ніч з 31 грудня на 1 січня з 3-ої до 4-ої години ранку, а також повтор 1 січня о 21-ій годині ЗО хвилин.
Нещодавно
в дитячій школі мистецтв відбулися 'андріївські вечорниці', що
увібрали в себе народні традиції, звичаї та обряди.
Напередодні свята дівчата, зазвичай, сходилися до
хати, де й проводили вечорниці: пекли калиту, балабушки, варили вареники, ворожили,
чекаючи на хлопців.
На сцені роль господині виконувала викладач Валентина
Іванівна Каландирець.'Поспішайте, дівчаточка, все приготувати, бо пора
вже вечорниці всім нам розпочати', — гостинно запрошувала вона в свою
світлицю гостей, де учениці Валентини Іванівни співали жартівливих пісень,
пекли калиту, ворожили.
На
вечорниці завітали й хлопці з ансамблю народних інструментів ( 'Соловейко'
під керівництвом Сергія Мельника, які показали свої уміння грати на
народних інструментах, а такожсвоюспритність під час гри з калитою.
.Свято
Калити веселе жартами й сміхом, тож і без танцю не обійтись. Дівчата з
хореографічного класу дитячої школи мистецтв під керівництвом Каріни Ігоніної
порадували всіх запальним танцем.
На вечорницях прозвучали пісні у виконанні учнів
старшої і молодшої груп хору дитячої школи мистецтв.
Вечорниці закінчились під бурхливі оплески та овації.
Ми щиро вдячні Валентині Іванівні за чудове свято.
Гарні враження та святковий настрій надовго залишаться у шполян і гостей міста після урочистостей з нагоди дня народження рідної Шполи. В суботу 11 вересня ще зранку встановилася гарна погода, а центр міста потрошку заповнювався людьми.
ВПЕРШЕ ЗАБІГ ЗІБРАВ НЕ ЛИШЕ ШКОЛЯРІВ Вже не перший рік поспіль у День міста проводиться забіг на призи районної газети „Шполянські вісті”. Але цього року, мабуть вперше за всю історію пробігу, в ньому взяли участь не лише учні міських шкіл, а й дорослі шполяни. Серед легкоатлетів була лише одна дівчина — Жанна Коваленко, яка змагалася разом зі своїм батьком. Близько двох десятків учасників пробігу привітав міський голова Юрій Плосконос та редактор „Шполянських вістей” Анатолій Вікторук. А потім у супроводі працівників ДАІ легкоатлети почали змагання. У цьогорічному пробігу переміг лозуватчанин Петро Мамонтов, друге місце зайняв житель Шполи Олександр Кузуб, третім прибіг учень місцевої гімназії Максим Тішков. Організатори пробігу відзначили також і бігуна, який зайняв четверте місце — ним став Денис Капішинський. Але на цьому нагороди не закінчилися. Відзнаку отримала й єдина дівчина, яка взяла участь у легкоатлетичному змаганні — Жанна Коваленко, а також наймолодший учасник змагань Сашко Скляр.
ШПОЛА БУЛА СХОЖОЮ НА ОДНУ ВЕЛИКУ СЦЕНУ Відразу після забігу шполяни й гості міста мали змогу спостерігати за чудовим виступом кінного театру з Руської Поляни „Козацькі розваги”, які проходили на малому полі стадіону „Колос”. І хоча цього дня на стадіоні проходили змагання на звання „Найспортивнішого села Черкащини”, та нестачі глядачів не спостерігалося. Колоритні гості з Черкаського району демонстрували майстерність швидкої їзди на конях, виконували на ходу акробатичні трюки. Цікаво, що нарівні з козаками в шоу брали участь і дві молоді дівчини — артистки гурту. Після вправного володіння кіньми, показовий виступ продовжився на землі — козаки билися на шаблях, випробовували один одного на влучність.
А в центрі міста свято лише набирало обертів. Біля супермаркету „Гостинний двір” дітей розважали справжні клоуни. Вони організовували ігри і конкурси, цікаво було й наймолодшим, і найстаршим. Артисти Черкаського театру ляльок організували театралізоване дійство навпроти кінотеатру „Космос”, а біля готелю „Шпола-центр” виступав ансамбль „Берегиня” міського будинку культури.
В кінотеатрі „Космос” вже традиційно на глядачів чекав концерт вихованців дитячих садочків міста. Цього року він був довшим, ніж у минулі роки, а маленькі артисти продемонстрували, що в Шполі підростає багато талантів.
В центрі міста вибудували велику сцену. Ввечері шполян з днем народження міста вітали гості зі столиці — заслужена артистка України Оксана Пекун, переможець телевізійного проекту „Шанс” 2006 року Віктор Рябчук та інші.
Завершилося святкування традиційною дискотекою та святковим салютом.
НОВИНА З ІЗРАЇЛЮ: ВУЛИЦЯ ТЕЛЬ-АВІВА НАЗВАНА НА ЧЕСТЬ ШПОЛЯНИНА Олександр БРАВАДА ЦЕ ДІЙСНО новина, хоча названа ця вулиця не сьогодні і не вчора, навіть не позаторік... Про¬сто досі практично всі жителі ізраїльської сто¬лиці не знали того, що одна з вулиць їхнього міста з дивовижною назвою 'Дідусь' прозвана так на честь Ар'є Лейба Гродного, уродженця української Шполи ('Прес-Центр' три роки тому писав про цього ха¬сидського праведника, який жив у Шполі кілька століть тому). Широко відомим загалу це стало тільки минулого тижня, після публікації на міському сайті Тель-Авіва Краєзнавчий матеріал підго¬тував громадянин Ізраїлю, колишній випускник Одесь¬кого політехнічного інститу¬ту Борис Брестовицький. Брестовицький став по¬пулярним ведучим ізраїльських телевізійної та радіопрограми, а також найпопулярнішим екскурсоводом турфірми 'Тарбуш' завдяки своїм неймовірно ретельним дослідженням історії Тель-Авіва, міських легенд і спогадів старо¬жилів. У сучасному мегаполісі не вся молодь пам'я¬тає навіть те, що Тель-Авів названий так на честь твору романіста-утопіста Теодора Герцля ('Весня¬ ний пагорб' або ж 'Пагорб відродження'). А Брестовецький зумів розвідати і донести співвітчизни¬кам і туристам історії походження таких дивних назв, як у вулиць 'Четверо' (на честь чотирьох друзів-бійців із 'Хагани', загиблих у бою), '140' (на честь 140 добровольців, які зголосилися до британської армії, але загинули на торпедованому фашистами кораблі), 'Молочна дорога' (тут були перші 'махлавот' - молочні ферми), вулиці, назва якої звучить як 'Я' через те, що названа на честь літературного псевдоніма письменника Заламана Ааронсона, який скоротив своє прізвище до 'Анохи' (на івриті так і звучить зай¬менник 'я') і навіть провулка, який називається 'Куди?' - на честь од¬нойменного твору українсько-єврейського письменника Морде-хая Файєрберга... Описуючи походження назви вулиці 'Зейде' ('Дідусь'), Борис Брестовицький зазначає: 'Назва¬на так на честь відомого хасидсь¬кого ребе Ар'є Лейба Гродного, більш відомого серед хасидів, як 'дідусь зі Шпули'. Хоча з приводу маєтку графа Потоцького біля Умані я не впевнений - можливо, це Шфула? Якщо хтось знає - підкажіть'. Підказка від 'Прес-Центру' вже отримана адреса¬том в Тель-Авіві й віднині жителі й гості ізраїльської столиці чутимуть правильну назву містечка на Чер¬кащині - не Шпула й не Шфула, а Шпола...
Никифор Григоріїв {псевдонім - Григорій Наш) народився у селі (на той час містечку) Бурти на Шполянщині:-Разом з батьком-учителем родина певний час жила і вbсусідній Сердегівці та у Нечаївці сучасного Черкаського району. П'ять років Никифор вивчав науки у сільськогосподарській школі в Городищі. Після навчанняbв Києві стае педагогом, входить до 'Просвіти' та партії соціалістів-революціонерів. 191.1 року видав свою першу книгупМораль'(українською мовою). Під час Першої світової мобілізований як військовийbурядник і на фронті розпочав писати дослідження 'Історія українськогоbнароду'. Після революції ~ один з.україніза-торів армії на фронті, членbЦентральної ради, міністр освіти УНР. У листопаді 1920 року після остаточноїbпоразки визвольних змагань емігрував разом з дружиною і сином до Польщі,bпотім, до Чехословаччини і зрештою - до США, де протягом чотирьох років, з 1949bпо 1953 рік, очолював український відділbрадіоb'Голос Америки',..
